середа, 27 березня 2019 р.


Кому бы ты не молился, прежде всего ты разговариваешь с Собой. С той частицей, что вмещает в себя всех богов, ангелов, духов и прочее. Искра Бога, Часть Творца. 
Именно Душа является твоей личной Вселенной, и разговор с Богом, по сути, является разговором с Душой. Услышь её тихий шёпот, хрустальный смех и шелест крыльев!
Люди, что умеют её слышать - исцеляются, обретают знания и понимание происходящего в своей жизни.
Они часто списывают это на бога (согласно своей конфессии), не понимая что сами стали причиной своего исцеления,  вскрыв изначально заложенные способности к самоисцелению.
Слияние личности (разума) и Души - это исходный код, твой личный пропуск в иной мир. В мир, где Частица Творца имеет все качества Изначального, а значит и возможности.

Просто размеры возможностей пропорциональны уровню развития. Мир, где енергии Вселенной проходят сквозь тебя, - это твоя Душа! И не нужно ничего и ни у кого просить. Просто прийти туда и сотворить, позволить, свершить всё, что тебе нужно.

Потому что крылья Души - это твои крылья, её смех - твой смех. Услышь её шёпот. Поговори с ней. Вам есть что сказать друг другу. Самый длинный и трудный путь станет радостней, если ведёт по нему Душа. Не скажу, что он станет легче. Просто придет понимание смысла и радость от открытия Себя истинного.

  Al Sat   (Леля) 13.09.2017  



***

Жити у клiтцi...
ти хочеш таке життя?
Що ж - маєш Вибiр,
священний в усiх Свiтах.
Тягнеш на нитцi
з собою iз Небуття
клiтку надiйну,
сповиту в твоїх літах.

Сили просили,
остерiгали в снах:
- вийди з болота,
та летимо разом!
На небосхили,
до краю один лиш змах...
Мiцi немає в крилах?
Обiймемося гуртом!

Жеврiє обрiй,
нIби то тягне час.                               
Доля - недоля...
годинник вбиває такт.
Що там чекає...
Думи долають нас.
Iз клiтки на волю?
Незаперечний факт.

© Al Sat (Леля)            06. 05. 2017.




***
(Фея Селена) 

Палаючою Квіткою зросла колись на цій Землі.
Хоча насправді Ти зросла не тут, і не в цім Світі.
Але прийшла сюди як в мареві безсоння, пелені...
Осяяна вогненним самоцвіттям.

Корона з Променів стобарвно кришталевих і дзвінких
Вінчає Суть твою, як сонце огортає обрій.
І поки сміх нестримний і лункий не стих
Ти ще живеш і сяєш! Світ ще добрий.

Бо ж де іще зустрітися б змогли, якщо не тут,
- між радістю і болем?
Якщо сюди летять такі, як Ти, - надія є.
Хай навіть і в неволі...

І хоч діймають Тебе сум і гіркота,
- не загаси назавжди Своє Світло!
Дорога буде довга і важка...
Та світ ще добрий - Ти в ньому Розквітла!

06.08.2016.                    Al Sat   (Леля)




СОННАЯ ВСЕЛЕННАЯ

Иногда, среди съедающих будней, мелких неурядиц и каждодневных хлопот, возникает странное ощущение. Именно ощущение, а не чувство - оно приходит позднее...
Вдруг что то останавливается у меня внутри, и успокаивается. Вдруг приходит лёгкость, ощущаемая каждой клеточкой тела. И как будто груз большого бремени сваливается с плеч, и эмоции застывают от неожиданности... И когда они, эти эмоции, через секунду вновь оживают - оказывается, что они уже не так темны и тяжелы, словно их кто то отмыл и проветрил:) 
И накатывает такое неимоверное чувство нежности и любви, ко всему на Земле! Словно я люблю всех и всё одновременно - и так было всегда!

Вместе с этим приходит какое то понимание, что я здесь не одна. Что кто то помогает и поддерживает. Возникают одновременно чувства и ощущения, что меня, как маленького ребёнка, кто то взял в свои ладошки и оградил от всего...постепенно поднимая к Свету.
Это необъяснимое ощущение поддержки всей Вселенной, возникает постепенно и неожиданно. Чувство радости и покоя, - словно колышет меня в своих руках сама Земля, омывает ветрами энергий Солнце, - и приглядывает за всем этим весь Космос, вся Вселенная. И тогда всё замирает, - и необъяснимое, с точки зрения обычного человека, счастье и блаженство застывают на моём лице...вместе с...наверное глупой улыбкой. Ну и пусть:)

Такие мгновения Вселенской Любви, случаются совершенно неожиданно. Иногда рано утром, сразу после пробуждения, иногда перед сном, - и совсем неожиданность - посреди белого дня в гуще каких нибудь будничных событий. И тут уж под удивлённые  и недовольные взгляды людей - действительно, с чего бы радоваться, уж не чокнулась ли? - главное вовремя скорчить смешную рожицу (типа шутки) или постараться сохранить  серьёзный вид. Кто что выберет:)
А иногда такие ощущения и чувства приходят ко мне во сне... Может там, во сне - тоже есть кого любить, и даже есть своя Сонная Вселенная;)?

И я знаю, кто Они. Я знаю, что Они есть. И если кто то из Них проявляет желание помочь нам и поддержать из своей, неведомой пока нам, Космической Любви - нужно принимать это с Благодарностью. И с Любовью. Пока что нашей, Земной. Пока дорастём до Космической;)

© Al Sat (Леля)                                               13.12.2015.




***

Ім'я своє чарівне і далеке
Вони несуть крізь Космос і Світи.
Як Істини вся Суть - Багатоликі,
Високі, Сяючі, - але на "ти".

Прості і водночас багатогранні,
і незбагненні в Мудрості своїй.
Знання відточені та філігранні
освітлюють шлях суєтний земний.

Краплини мудрості, що хочуть дати...
Чи осягну за все своє життя?
Чи зможу усвідомити й прийняти
зростання Світла у своє буття?

Ступаючи в Світи Безмежним Сяйвом
освітлюють і проявляють все.
Для Них нічого не буває зайвим,
всі біди людства - то його лице.

Вдивляються, бува, в звірині душі,
що в люті копирсаються своїй...
В крові, в жадобі розділяють куші,
і "рай" та "пекло" - то межа їх мрій.

А кожному "по вірі" - чи не знаєш?
Тому Вони лишають все як є...
Високі, Сяючі, Вогненні - ти впізнаєш
той спалах Суму, що в очах відіграє.

© Al Sat  (Леля)              31. 01. 2016.




***
Ходить, бродить характерник пильно споглядає...
Він свою рідню шукає, та її немає.
Та родину не по крові, - шукає по духу
відродити увесь Рід наш з темряви й розрухи.

Щоб всім миром повставали та й гнали нечисте
геть у пекло, у свій морок - шляхом тим в'юнистим!
Щоб зібрались - згуртувались та впустили Світло
В Серце, в Душу, та на Землю - щоб Життя розквітло.

А для того треба вчитись та зібратись купи -
щоб пізнати свою Силу, не зірвавши пупи.
Об'єднатись і бронею Серця свого міці
подолати всю гидоту, усе в світі нице.

Ходить бродить характерник - а кого шукає?
А чи знайде, а чи схочуть - сам того не знає.
Поміж люду зирка оком, і той погляд влучний.
Він все знає... Там молитва промовля беззвучно.

© Al Sat  (Леля)                                  10.12.2015.


Український художник:
 Валерій Франчук
"Козак - характерник" 


Присвята моїй подрузі;)

Обійняти хочеться і приголубити
Полум'яну Квітку спущену з Небес.
Ображають всі. Така розгублена
серед Всесвітів, серед словес.

Як живеться тобі Квітка Сяюча
серед злоби, темряви, істот?
Хочеться втекти, все спопеляючи
за собою, в далечінь Висот?

Хочеться добра і справедливості?
Знищити все зло на цій Землі?
В людських головах блудливості
не побореш ти у цій імлі...

Пригорнути хочеться ту Квітку Сяючу...
Обійняти Ніжністю, Людським теплом.
Щоб відчула Душі ти блукаючі...
Що потрібна ти. Не всі зі Злом.

© Al Sat  (Леля)               09. 12. 2015.





***
Журливо тане в сумнівах... Душа?
Не знаю хто... мовчить і не говорить.
Ступивши за межу все полиша...
Тому і сумніви. Тому вже і не Творить.

Очей Душа не стулить ні на мить:
Вона все бачить,чує, відчуває.
Коли спитати - що ж в Душі болить?
Ніхто не відає... Ніхто цього не знає.

Зростання болем, досвідом істот
У боротьбі за світло між пітьмою...
Щоб трошечки піднятись зі скорбот,
Зрости Творцем, прокинувшись Собою.

© Al Sat  (Леля Богиня)                   
20. 08. 2015.




Український художник:
Валерій Франчук
"Повернення волхвів" 


***
Я не літаю, Боже. Не літаю.
Полинути б в далеку височінь...
Чому щораз я крила опускаю
І не шукаю всіх своїх умінь?
Щоб Чути срібні дзвони неба,
Щоб Бачити веселкову зорю...
Воно багато ніби і не треба -
Повірити й прийняти ...бунтарю.

© Al Sat  (Леля Богиня)            25.11. 2015.






***
Янгол тихенько до мене спустився.
Поруч крокує землею.
Плани незвіданні - дуже втомився...
Щось гомонить із Душею.
Знати б мені ту розмову таємную -
в чому ж то їхня печаль?
Хочуть на волю? У Світло чи Темряву?
За яким раєм той жаль?
Тихо шепочуться поруч дві Сутності,
Не відстають ні на крок.
Про мене - чи варта я знань Абсолютності...
Чи прогуляла урок?

@ Al Sat  (Леля Богиня)
06. 11. 2015.



Художник:  Томас Ален Копера